"> Зв'язки видатних письменників з Сумщиною

Як письменник був актором

Як письменник був актором


САПУХІН П.


Так-так, ви не помиляєтесь у своєму здогаді: назва цього повідомлення є не чим іншим, як перефразуванням назви оповідання видатного російського письменника О.І.Купріна «Як я був актором».


Не помилюсь, мабуть, і я, твердячи, що в Сумах немає мешканця, котрий би не знав про цей твір, і не одержав би з нього деяких відомостей про те, яким було його місто на межі 19 і 20 століть, коли вітер лихої долі заніс сюди блискучого майстра художнього слова, невтомного дослідника життя, що, говорячи власними його словами, пожадливо прагнув «все бачити, все знати, все вміти і про все писати».


Протягом цілісінького літа письменникові день у день надокучливо мулили око нерозважні сумські картини: базар у «отакенній ковдобині» якраз посеред міста, де ніколи не висихала грязюка, в якій однаково грузли і ті, хто продавав, і ті, хто купував; благенький міський скверик, обсаджений жовтою акацією; Собор і Соборна вулиця з вивісками крамниць, різних відділень банків, контора нотаріуса і перукарня «Теодора з Москви»; кам’яні ряди з облупленою штукатуркою й голубами на карнизах і дахові.


Саме такими і змалював письменник Суми, не знайшовши ліпших слів для загальної їх характеристики, як оці: «поганеньке південне повітове містечко»…


Нехай це не ображає ваших патріотичних почуттів щодо рідного міста. У тому змалюванні багато суб’єктивного. Але місто справді було не таким, як тепер. Щоб пересвідчитись у цьому, перегляньте фотографії старих Сум у краєзнавчому музеї або спитайте у старожила Сергія Марковича Видменка, чиї нев’янучі спогади сягають ген-ген куди, і кого на серйозній підставі можна назвати усним довідником по сумській старовині. Сергій Маркович твердить: «Багато чого було так, як зображує Олександр Іванович».


А те, що письменник дещо перемістив у своєму описові деякі будинки, що Засумку назвав Заріччям, Пришиб – Замостям, це, далебі, не має значення. Назви у Купріна не завше точні, зате топографічну характеристику відповідної місцевості завжди подають влучно.


Коли ж то саме випало письменнику виступати в ролі актора на сумській сцені?


Купрін, згадуючи цю «сумну і кумедну історію – більше сумну, ніж кумедну», датував її неоднаково: то 1898, то1899 роком. Услід за ним таку хронологічну розбіжність припускали його біографи й коментатори творів.


Та тепер є можливість цілком уточнити суперечливу дату: 1899 рік! Авторитетне свідчення щодо цього подають тогочасні театральні журнали. В них регулярно подавались відомості про склад провінційних театральних труп, їх гастролі, репертуар, навіть про грошові збори із спектаклів. Прізвище Купріна як актора в цих журналах не згадується. Зате у складі трупи, яка у 1899 р. гастролювала в Сумах, ви знайдете прізвище Васильєва. А під цим псевдонімом, як відомо, виступав на сумській сцені оповідач у творі «Як я був актором», він же й автор твору – О.І.Купрін.


Цікаво відзначити, що пізніше, як і до цього, в списках акторів трупи Васильєв більше не згадується. Він зникає з театрального кону, як метеор з небосхилу.


Після гірких поневірянь, пов’язаних зі сценічною діяльністю, Купрін до неї не повертався. Проте акторський епізод його біографії знайшов яскраве відображення в творчості й назавжди закарбував себе в літературі чудовим оповіданням.


Характерний твір ще й тим, що в ньому читач знаходить підтвердження багаторазово підкреслюваному критиками факту, що Купрін у своїй творчості, як правило, відходив від суто конкретних вражень, певних подій, фактів, людей і речей і на цій основі створював типові образи, широкі узагальнення, малював вправним пензлем широку панораму сучасної йому дійсності.


За браком місця не буду тут говорити про те, чому і як Купрін потрапив до Сум, як опинився на сумській сцені, як там виступав, одержавши за свою працю… один карбованець. Зупинюся лише на скрупульозній точності, з якою письменник відтворив тодішній сумський побут, дарма, що за своє оповідання взявся через 5-6 років після випадкового перебування в Сумах. Принагідно дозволю собі й розшифрувати деякі псевдоніми та назвати власним ім’ям деякі, не названі автором твору місця.


Герой оповідання, він же й автор, зупинився спочатку в «Петербурзькому готелі». З такою назвою в 1899 р. в сумах справді був поганенький готель. Містився він у тому будинку по вулиці Фрунзе, який цієї весни змушені були розібрати як аварійний…


Була на колишній Соборній вулиці й згадувана в оповіданні «Перукарня Теодора з Москви». Тільки належала вона зовсім не Теодорові з древньої російської столиці, а невгамовному в різних вигадках та жартах «тубільному» майстрові Олексію Видменкові. Цей же дотепник обслуговував вечорами акторів, які гастролювали в літньому театрі. Театр знаходився там, де й тепер, але в глибині саду.


Брат давно вже померлого «Теодора з Москви» - Сергій Маркович Видменко ще й сьогодні добре пригадує всіх акторів, разом з якими довелося виступати О.І.Купріну: режисера Самійленка, талановиту квітку трупи Аврору Андросову, бундючного Лару-Ларського, старомодного Тимофєєва-Сумського, адміністратора Валер’янова та ін. З доброзичливою посмішкою розповідає він про кожного, називаючи, крім театрального, не відоме іншим справжнє прізвище. А от на Купріна, як виявляється, не звернув тоді уваги. Хто ж знав, що якийсь Васильєв, котрого використовували для другорядних ролей, був Купріним! Своїми зв’язками з літературою Олександр Іванович нікому тут не хвалився, приховував навіть своє прізвище, як і те, що зазнавав страшенної скрути, спав інколи просто неба, «на одній із зелених лав поміж тополями».


Знаєте, де саме? Старожили з певністю вказують це місце. Зелені лави поміж тополями були тоді в Сумах біля контори нотаріуса М.І.Іванова. Там, де тепер магазин №1 облкниготоргу на розі вулиці Леніна.


У деяких спектаклях для масових сцен потрібно було багато мовчазних або небагатослівних виконавців. Набирали їх, пише Купрін, з «молодих караїмчиків, що працювали на місцевій тютюновій фабриці». Не подумайте, що це вигадка письменника. В енциклопедії Брокгауза і Ефрона подається довідка, що в Сумах, за статистичними даними на 1898 рік, справді було 39 караїмів, і всі вони працювали на тютюновій фабриці.


Додамо від себе: тютюнова фабрика теж належала караїму Туршу й знаходилась неподалік від літнього театру. Це відкривало антрепренерам широку можливість використовувати сусідів-«тютюнників», як тільки виникала потреба заповнити сцену натовпом.


Купрін повної назви Сум не подає в оповіданні: замінює їх криптоном «С». Але раптом дає ключ для розшифровки криптону, назвавши власним прізвищем «місцевого мільйонера і цукрозаводчика» Харитоненка. Називає він ще одного «місцевого Ротшільда» - Альтшулера. Проте прізвище його подає дещо перекрученим: Альтшіллер. Мабуть, зрадила пам’ять…


З натури, соціально-загостреним пером письменника-гуманіста написана обурлива сцена в міському саду. Офіціант ресторану Сергій, людина найдобрішого серця, батько «цілої купи» малят, подає штаб-ромістру фон Брадке підсмажений не за його смаком біфштекс. Вислухавши образливі нарікання офіцера, Сергій ввічливо пояснює, що він страви не готував, проте миттю замінить її на іншу й, вибачившись перед ротмістром, гречно назвав його «сударем». Оскаженілий офіцер жбурнув в обличчя Сергієві гарячим біфштексом, а вслід за цим зажадав, щоб хазяїн ресторану негайно вигнав геть офіціанта, що й було виконано. Тогочасні жителі Сум добре знали Сергія. Ще краще був їм відомий майстер мордобою, пітекантроп у погонах, ротмістр 28-го драгунського Новгородського полку фон Брадке.


Живі люди з власними іменами, зі своїми словами і вчинками стали у письменника типовими і вражаючими образами, увійшли в літературу й свідомість мільйонів читачів.


Якось на прохання написати свою біографію Купрін відповів: «Мені нема що сказати про своє життя, хіба тільки те, що майже всі мої твори – це моя біографія». Автобіографічним було й оповідання «Як я був актором», пов’язане з Сумами, де О.І.Купрін так стомлювався від лицедійства, що «ледь тримався на ногах», де зазнав багато «тривог, страждань, голоду й принижень» і де, врешті, за власним визнанням, залишилась на безвік частка його душі.


Количество показов: 1684
Джерело інформації:  П. Сапухін. Як письменник був актором // Ленінська правда. – 1968. – 15 вер. – С.3.

Возврат к списку


ВКонтакт Facebook Google Plus Одноклассники Twitter Livejournal Liveinternet Mail.Ru


  • Режим роботи

    Понеділок - четвер з 9.00 до 20.00 години
    Субота - неділя з 10.00 до 19.00 години
    Вихідний день - п'ятниця
    Санітарний день - третя середа місяця


  • Пошук на сайті

    Введіть слово або словосполучення, яке Ви бажаєте знайти на нашому сайті:


  • Наші контакти

    Адреса:  Україна, 40000, місто Суми-МСП, вул. Кооперативна, 6

    Телефони: +38 (0542) 22-21-28, 22-47-69, 22-63-32

    Email: lib@library.sumy.ua