"> Безсмертний образ у фольклорі Сумщини і творчості земляків

Безсмертний образ у фольклорі Сумщини і творчості земляків

Безсмертний образ у фольклорі Сумщини і творчості земляків


КОРНЮЩЕНКО І.


Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Есмань, Гути, Гирівка (нині с. Шевченкове) — ось далеко не повний перелік населених пунктів нинішньої Сумської області, де в різні роки побував Та­рас Григорович Шевченко.


Він оспівував свій великий народ, і народ та­кож возвеличував його. В переказах і легендах, в піс­нях і думах, в прислів'ях та приказках. А коли творив анекдоти, то на противагу обмеженим панкам поставав у них поет мудрим і всевидючим, справжнім народним героєм. Згадаймо, наприклад, тепер уже класичну усмішку «Знав, чого народ хоче», в якій пророчо прозвучали слова великого поборника правди: «...аби замість отого ліхтаря та повісити нашого царя!». Доречно підкресли­ти, що ця народна усмішка  записана в селі Малому Самборі Конотопського району відомим у свій час збирачем і пропагандистом фольклору Д. Кушнаренком.


Взагалі, якщо розглядати животворні витоки невичерп­них джерел фольклору про Тараса Григоровича Шевчен­ка на оспіваній ним Україні, то слід наголосити, що знач- на частина його різних жан­рів народилася на території нинішньої нашої області. Во­но й зрозуміло, адже, як ві­домо, влітку 1859 року Ве­ликий Кобзар побував у Ко­нотопі. Про це він згадував 20 серпня того ж року в лис­ті до В. Г. Шевченка. Потім його шлях проліг до Гирівки, що під Конотопом, а звідти, по дорозі до Кролевця 25 серпня зупинився в селі Гутах у П. Г. Колодчевського. Та найбільше гостював у матері своїх приятелів Лаза­ревських — А. О. Лазарев­ської. Оскільки цей невели­кий, але значний період у житті Тараса Григоровича багато разів описаний, не зупинятимуся на ньому. Ска­жу лише, що поет-демократ весь цей час був з народом, спілкувався з ним, записував влучні вислови селян, а коли на околиці чи на вигоні збиралася молодь, занотовував пісні. Зокрема, 23—25 серпня 1859-то у Гирівці записав дві народні пісні.


Найбільше зразків народної творчості народилось там,де побував поет, зокрема в Гирівці. Це пере­кази — «Шевченкова пісня на волі», записана у цьому селі вже згаданим у статті Д. Кушнаренком; «У Гирів­ці», що - в 1961 році записав конотопський журналіст О. Бондарук: «Після похоро­ну їздив на білому коні...», «Шевченкова верба у Гирів­ці», «Шевченків барвінок», що також записані в цьому селі Д. Кушнаренком. У пер­шому з них поет постає мудрим пророком, який говорить, що, «якщо цар цього не зробить, то народ сам порве кайдани»; в другому — ніж­ним ліриком і мислителем («...підніметься на пагірок в кінці парку, сяде під вербою та все щось думає»); в тре­тьому — талановитим співа­ком, пісня якого хвилювала серця кріпаків, кликала до боротьби за волю.


Значний інтерес становлять і народні перекази «У Ром­нах виступав перед народом» та «Я завітаю». В першому з них, що записаний від П. Г. Голика 1938 року, йдеться про відвідання багатьох іс­торичних місць у Ромнах, а в другому, що записаний та­кож відомим збирачем фольк­лору в древньому Путивлі Ф. П. Акименком, розпові­дається, як у Глухові один жорстокий пан через гінця-кріпака запрошував Шевчен­ка в гості.


— Передай, будь ласкав, панові, що я завітаю, але так, як колись Гонта і За­лізняк приїздили до панів у гості. Завітаю з великим свяченим ножем, і духу від пана-негідника не залишить­ся, — відповів Тарас.


Чимало зразків фольклору про перебування Великого Кобзаря в нашому краї, про безсмертя його ідей зібрав працівник конотопського за­воду «Червоний металіст», позаштатний кореспондент Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії іме­ні М. Т. Рильського АН УРСР А. Б. Соболів, інші ентузіасти цієї такої потріб­ної і такої корисної справи. Наведу лише кілька прика­зок та прислів'їв, записаних Анатолієм Борисовичем пе­реважно в його рідному селі Попівці: «Зійшла зоря зі сторінок Кобзаря», «Думи Шевченка збулися, люди горя позбулися», «3булись думи Кобзареві — прийшло щас­тя трудареві», «Кобзар не мовчить, він багатьох нав­чить».


Як відомо, слово Шевчен­ка допомагало нам у різні роки бити ворога, будувати нове життя. Його клич до народу «Борітеся — побо­рете!» передавався з вуст в уста під час громадянської і Великої Вітчизняної воєн, він був у заголовках фрон­тових та партизанських га­зет і в написах на плакатах. Цікавим з цього приводу є оповідь колгоспника - пасіч­ника села Червоний Ранок Кролевецького району М. О. Буйвола, записана в люто­му 1939 року М. Ісірович «Як ми Шевченка в окопах читали».


Саме в вашому краї народилосяба­гато пісень і дум, що увіч­нюють пам'ять Тараса Григоровича. Згадаймо, напри­клад, відому пісню-думу уславленого кобзаря з Вели­кої Писарівки Є. X. Мовчана «Довго ждав ти, Тарас, волі»


Довго ждав ти, Тарас, волі,

Мучився, страждав —

Кат радів, а вітер в полі

Жалібно стогнав.


Немов продовжуючи Мовчанову думу, у співавторстві з іншими народними кобза­рями на честь 100-річчя з дня виходу в світ першого видання «Кобзаря» кролевчанин Іван Іванченко ство­рює думу-поему «Слава Коб­зареві». Широко й велично звучить у ній заспів:


Слава, слава Кобзареві

Тарасу Шевченку,

Його пісням полум'яним —

Нашому серденьку.


Цьому ж авторові, члену Спілки письменників СРСР І. С. Іванченку належить і дума «Колись у Кролевці», що змальовує пере­везення домовини з тілом по­ета через наш край. Не мож­на не згадати й земляка Іванченка — кобзаря 50—60-х років нинішнього століття В. А. Жидченка, який ство­рив теж кілька дум і з яки­ми виступав як у Кролевці, так і в селах району.


З невичерпної Шевченкової криниці черпав натхнен­ня класик білоруської літе­ратури минулого століття, поет-демократ Францішек Богушевич, який почав свою творчість у Конотопі під впливом Тарасової поезії.


Вірним послідовником Т. Г. Шевченка був і земляк Пав­ло Грабовський, який не ли­ше добре знав творчість Коб­заря, під його впливом напи­сав кращі революційно-демократичні вірші та й статті про його життя і творчість.


Інший сумський письменник, Панас Кочура, котрий, йдучи за народними оповіданнями, ле­гендами і переказами, що побутують у Кролевецькому районі, написав оповідання «Остання подо­рож».


Присвячував свої вірші Та­расу і поет-антифашист з Роменського району Федір Швіндін.


Та чи не найбільший внесок у шевченкіану зробив відомий український радянський письменник, уродженець Конотопа Леонід Смілянський. Його роман «Поетова молодість» (1960—1962 рр.) перевидавався багато разів, і ніколи не залежувався на полицях книжкових магазинів. Але не лише цим твором уславився наш земляк: Леонід Іванович написав також кілька оповідань про життя Тараса Григоровича, статтю «Перед новою зустріччю», кіносценарій «У колі друзів», а також переклав українською мовою повість Шевченка «Близнецы».


Золоту сторінку в шевченкіану вписав і український радянський хоровий диригент і композитор, уродженець села Мельні Конотопської району Григорій Давидовський. В його доробку на тексти поета — вокальні поеми «Ще як були ми козаками», «Світе ясний! Світе тихий!», сюїта для змішаного хору «Так казав Тарас» тощо.


І в кожному з них звучить гімн Людині-поету, Людині-мислителю. Людині — захиснику прав знедолених…


Дзвінкострунними веснами, співучими літами, мінорними осенями і білосніжними зимами швидко спливають роки. Та не стихає, навпаки — гучніше лине Тарасова слава над оновленою землею, «в сім'ї вольній, новій». І нехай стократ сильніше звучить вона над нашим сумським краєм — кожному перед ювілейному і в ювілейному заході. За його безсмертним заповітом.



Количество показов: 3060
Джерело інформації:  Корнющенко І. // Ленінська правда. – 1989. - №19(27 січня). – С.4.

Возврат к списку


ВКонтакт Facebook Google Plus Одноклассники Twitter Livejournal Liveinternet Mail.Ru


  • Режим роботи

    Понеділок - четвер з 9.00 до 20.00 години
    Субота - неділя з 10.00 до 19.00 години
    Вихідний день - п'ятниця
    Санітарний день - третя середа місяця


  • Пошук на сайті

    Введіть слово або словосполучення, яке Ви бажаєте знайти на нашому сайті:


  • Наші контакти

    Адреса:  Україна, 40000, місто Суми-МСП, вул. Кооперативна, 6

    Телефони: +38 (0542) 22-21-28, 22-47-69, 22-63-32

    Email: lib@library.sumy.ua