"> Зв'язки видатних письменників з Сумщиною

Марко Вовчок на Сумщині

Марко Вовчок на Сумщині


РЯБЕНКО І.


У сузір'ї славних імен жінок-письменниць, які прикрашають українську літературу, яскравою зіркою поломеніє ім'я Марка Вовчка — видатної письменниці революційно-демократичного напрямку, яка жила і творила у минулому й на початку нинішнього століття. Ця обдарована чарівна жінка стала літературною дочкою Тараса Шевченка і слідом за ним виступила в українській літературі як виразниця інтересів і сподівань уярмленого народу, її чудова творчість захоплювала Герцена й Добролюбова, Писарєва і Чернишевського, Тургенєва й Івана Франка.


Знайомство з українським етнографом і фольклористом Опанасом Васильовичем Марковичем, який був засланий під нагляд поліції до Орла за участь у Кирило-Мефодіївському братстві, а згодом одруження з ним зв'язало майбутню письменницю з Україною, любов до якої вона пронесла через усе своє життя й творчість.|

Саме від свого нареченого Опанаса Васильовича, який глибоко пройнявся ідеями Кобзаря, Марія Олександрівна Вілінська (справжнє прізвище письменниці) вперше почула про Тараса Шевченка та його прекрасну й близьку її серцю революційну поезію.


Живучи на Україні, письменниця мала тісні зв'язки з нашим краєм, і підтримувала стосунки з нашими земляками, неодноразово відвідувала міста й села нинішньої Сумщини.


Як стверджує «Літопис життя й творчості Марка Вовчка», автором якого є її онук В. В. Лобач-Жученко, шляхи першої подорожі молодого подружжя Марковичів з Орла на Україну наприкінці 1851 року пролягали по землях Глухівського, Кролевецького та Конотопського повітів. Після тривалого гостювання у Василя Васильовича Марковича — старшого брата Опанаса, що служив офіцером корпусу лісничих в Остерському повіті, Марковичі влітку 1852 року вирушили в подорож по містах і селах України, щоб відновити колишні зв'язки Опанаса та прискорити його влаштування на службу. Ось тоді Опанас Васильович та його дружина Марія Олександрівна — майбутня письменниця вперше завітали до Конотопа, де жили давні знайомі й університетські товариші Опанасові. Є припущення, що тоді ж вони побували в с. Хижках, у маєтку чоловікового родича Марковича та в родині Лазаревських в с. Гирявці (нині Шевченкове Конотопського району).


Удруге Марко Вовчок з дволітнім сином Богданом відвідала наш край у серпні-вересні 1854 року, коли Опанаса Васильовича запросив до себе власник маєтку в селі Качанівці В. В. Тарновський, щоб скласти «статистичний опис його володінь». Але, за свідченням Тарновського-сина, «Опанас Васильович з дружиною займався в Качанівці здебільшого збиранням народних пісень та прислів'їв, а не статистикою, проводячи цілісінькі дні біля млина з помольцями».


Цим маєтком перед тим володів Григорій Тарновський, багатий поміщик, кріпосник і самодур, про котрого оповідач з повісті Т. Шевченка «Музикант» каже: «О, если бы я имел великое искусство писать! Я написал бы огромную книгу о гнусностях, совершающихся в селе Качановке».


Перебування в Качанівці залишило у пам'яті письменниці недобре враження. Тут вона знову зіткнулася з огидністю дворянського побуту, почула від кріпаків багато розповідей про дикунські звичаї колишніх володарів маєтку, побачила на власні очі страхітливу картину недавнього минулого, яку згодом з великою силою відобразить у своїх творах.


Певний інтерес являють і дружні стосунки, які існували між Марією Олександрівною та братами Лазаревськими (Михайлом, Федором, Василем та Олександром) — уродженцями Конотопщини, з якими свого часу був у дружбі й Тарас Шевченко, назвавши їх «удивительно симпатичними, замечательннми людьми». Шевченко став і посередником у знайомстві Лазаревських з Марком Вовчком, викликавши у них великий інтерес до талановитої письменниці. Коли до рук Т. Шевченка потрапила перша збірка «Народних оповідань» Марка Вовчка, він 22 лютого 1858 року поспішає написати своєму конотопському другові Михайлу Лазаревському листа, в якому повідомляє: «Марко Вовчок — це псевдонім якоїсь пані Маркович. Чи не знаєш ти її адреси? Як не знаєш, то спитай у Каменецького в друкарні Куліша... Він її добре знає. Як довідаєшся, то напиши мені, треба буде хоч листом подякувати за її сердечні, щирі оповідання». Марко Вовчок ще до особистого знайомства і зустрічі з Шевченком добре знала про його гірку долю, і весь час вболівала за ним, і, звичайно, їй були приємними кожна звістка, кожне слово, почуте про поета.


У серпні 1857 року, їдучи з малолітнім сином з Немирова до рідного Орла, Марко Вовчок знову завітала до нашого краю, де познайомилася з видавцем своїх творів П. О. Кулішем, зустрілась з братами Білозерськими та В. Тарновським-молодшим, від яких уперше дізналася про звільнення із заслання Тараса Шевченка. Про цю новину вона 28 серпня з великою радістю сповіщала своєму чоловікові в Немирів: «Пан Тарас їде у Петербург, а може ще на Вкраїні буде». А прибувши наступного дня до шуряка Василя Васильовича Марковича в село Локотки (нині частина міста Шостки), де він (після Остра) працював головним лісничим Глухівського лісництва, Марія Олександрівна протягом дводенного гостювання весь час перебувала під враженням цієї звістки, була веселою і захоплено розповідала своїй рідні про важливу подію. Дещо пізніше, ділячись враженнями від приємного подорожування по нашому краю, Марко Вовчок 22 вересня в листі до чоловіка згадала і про свої фольклорні записи, зроблені нею під час зупинки у Кролевці. Тут вона почула і записала кілька і досі не відомих для неї приказок, а також пісню «Ой, не шуми, луже, не розвивай гаю...». Мабуть, Марко Вовчок заїжджала до своїх кумів у Локотки (вона була хрещеною своєї племінниці, названої на її честь Марією) і на зворотньому шляху, коли у вересні поверталася з Орла до Немирова. У цьому нас переконує її лист до чоловіка, де вона писала: «Ще треба нам заїздити до твого брата Василя, а то він сказав, що заверне мене хоч од Києва, коли не заїду, нажене». Ще раз довелося побувати письменниці в нашій місцевості наприкінці грудня 1858 - початку 1859 року, коли вона разом з чоловіком і сином Богданом їхала до Петербурга, щоб зустрітись з великим Кобзарем та іншими літературними діячами. Цього разу вона гостювала в Локотках чи не більше тижня. Тут вона продовжувала працювати над повістю «Інститутка», рукопис якої везла до Петербурга. Цей твір вийшов з посвятою великому поетові України Тарасові Шевченку.


Під час другого перебування у Локотках у будинку брата-лісничого, за активною участю Марії Олександрівни та її чоловіка, були влаштовані «домашні концерти» з піснями, колядками, щедрівками та комедійною козою». На них запрошувались сусіди — селяни-бідняки.


Із листування між письменницею та її друзями в роки розквіту її літературної діяльності ми дізнаємося, що особливо доброзичливо ставився до Марії Олександрівни друг Шевченка, автор багатьох спогадів про нього, наш земляк Михайло Лазаревський. Він багато допомагав письменниці у виданні її творів спершу в Петербурзі, де працював, а потім у Москві, користуючись певною підтримкою і сприянням свого брата Василя, який у ті часи був цензором. Зазнаючи дедалі більших цензурних утисків на свої видання, посилену «зацікавленість голубих мундирів» з III відділу її творами, друзями та знайомими, Марко Вовчок змушена залишити північну столицю і тайком під виглядом виїзду за кордон, перебратися на Кавказ. Про це вона заздалегідь пише Федорові Лазаревському, що в той час працював у Ставрополі. Вона також просить допомогти вирватися з Петербурга на службу до Ставрополя і Михайлові Лобачу-Жученку, який і став другим чоловіком письменниці, після смерті Опанаса Марковича.


У листі від 18 листопада 1877 року Марія Олександрівна дякує Федорові Лазаревському за обіцяну допомогу і довірливо просить його: «Глядіть тільки не проговоріться, хто я і що я, зберігайте моє, як Ви називаєте, інкогніто: нехай Марко Вовчок зникне, як у воду кане, і нехай залишиться під водою... це найкращий засіб спокійно і багато працювати».


Количество показов: 2302
Джерело інформації:  Рябенко І. Марко Вовчок на Сумщині // Ленінська правда. – 1970. – 6 серп. – С.4.

Возврат к списку


ВКонтакт Facebook Google Plus Одноклассники Twitter Livejournal Liveinternet Mail.Ru


  • Режим роботи

    Понеділок - четвер з 9.00 до 20.00 години
    Субота - неділя з 10.00 до 19.00 години
    Вихідний день - п'ятниця
    Санітарний день - третя середа місяця


  • Пошук на сайті

    Введіть слово або словосполучення, яке Ви бажаєте знайти на нашому сайті:


  • Наші контакти

    Адреса:  Україна, 40000, місто Суми-МСП, вул. Кооперативна, 6

    Телефони: +38 (0542) 22-21-28, 22-47-69, 22-63-32

    Email: lib@library.sumy.ua